Мотокрос
Мотокрос (англ. Motocross) — вид змагань з мотоциклетного спорту, гонки намотоциклах по бездоріжжю на спеціально підготовлених трасах. Перші змагання із цього виду спорту відбулось 1924 року у Великобританії. Назва походить від слів «мотоцикл» та «крос-кантрі»
Мотокрос бере свій початок із 20-их років XX століття. Він зародився у Великобританії.
На відміну від змагань з мототріалу та гонок на витривалість, ідея цього виду спорту полягала у подоланні визначеної ділянки пересіченої місцевості на швидкість. Сама назва «мотокрос» з'явилась пізніше і походила з Бельгії.
Після закінчення Другої світової війни спорт набув широкої популярності. У 1947-му році у Нідерландах пройшли перші міжнародні змагання з мотокросу «Motocross des Nations» серед мотоциклів класу 500 см³. Хоча перемогу святкував бельгійський гонщик Огюст Мінгельс, пріоритетнішим був залік збірних, де тріумфувала Великобританія. З тих пір ці змагання проводяться щороку, кожного разу на новій трасі в різних країнах світу.
На початку 50-их років змагання з мотокросу набули широкої міжнародної популярності: у різних країнах стали проводити перші чемпіонати. Це спонукало Міжнародну мотоциклетну федерацію (FIM) до запровадження чемпіонату Європи у 1952 році. Першими офіційними правилами було зафіксовано врахування у загальний залік результатів кращих чотирьох гонок у сезоні, мінімальна довжина гонки повинна була бути не менше 40 км, (при наявності кваліфікаційних заїздів), або 45 км (якщо без). Максимальний дозволений робочий об'єм двигунів мотоциклів становив 500 см³. Залік виробників не вівся (був запроваджений лише у 1969 році).
Гонки першого чемпіонату відбувались в Імолі (Італія), Донінгтон Парку (Великобританія), Намюрі (Бельгія),Еттельбрюці (Люксембург), Саксторпі (Швеція) та Монтреї (Франція). Враховувались чотири найкращі результати. Кожна гонка включала два заїзди і фінал. Очки нараховувались аналогічно, як і у автомобільних змаганнях, за схемою «8, 6, 4, 3, 2, 1». Переможцем за підсумками сезону став бельгієць Віктор Лелуп, що виступав на мотоциклі FN.
Огюст Мінгельс виграв два наступні чемпіонати Європи, у 1953 і 1954 роках, також виступаючи на бельгійську мотоциклі FN. Кількість раундів збільшилось з 6 по 8 (враховувалось п'ять кращих результатів). Натомість у кубку Націй домінували британські гонщики, такі як Джон Дрейпер і Леслі Арчер. До них приєдналися спортсмени ще однієї країни, які змогли досягнути успіху у індивідуальних та командних змаганнях — Швеції. Білл Нільссон виграв свою першу гонку у 1954 році у себе вдома. У 1955 році настала черга Джона Дрейпера здобути титул, виступаючи на мотоциклі BSA. В наступному сезоні тріумфував Леслі Арчер (на Norton), який переміг на чотирьох з дев'яти етапів. В кінці сезону FIM вирішила надати категорії 500cc статусу чемпіонату світу та ввести з наступного сезону кубок Європи в класі 250cc.
Ера 4-тактних двигунів
Сезон 2003 став першим в історії мотокросу, коли у всіх трьох класах чемпіонату перемогли мотоцикли з 4-тактними двигунами. У 2004 році класи були перейменовані. Клас 125cc отримав назву MX2: у ньому було дозволено використання 4-тактних двигунів з максимальним робочим об'ємом 250 см³, або 2-тактні з об'ємом 125 см³. Клас 250cc був перейменований на MX1 (4-тактні до 450 см³ та 2-тактні до 250 см³), клас 500cc став відкритим класом, MX3 (максимальний обєм був обмежений у 650 см³).
Перше десятиліття XXI ст. увійшло в історію як ера Стефана Евертса. Після двох сезонів, ускладнених травмами, бельгієць завоював чотири титули поспіль у класі MX1 (2003-2006), вигравши загалом 10 титулів чемпіона світу та тріумфувавши на 101-у Гран-Прі. Після завершення професійної кар'єри він став керівником заводської команди KTM з мотокросу.
З 2008 року відбувається чемпіонат світу серед жінок.
Види мотокросу
1. Sidecarcross та його особливості
Мотокрос на мотоциклах з колясками дуже схожий на звичайний, але відрізняється типом мотоциклу, що бере участь у змаганнях. Змагання проводяться командою з двох чоловік на мотоциклі з коляскою. Один з них з яких пілот, іншийпасажир. Перші згадки про мотокрос починаються о 1930 роки у Великобританії. Кілька виробників мотоциклів з коляскою (такі як VMC і EML) в Європі виробляють спеціальні шасі з використанням загальнодоступних коліс великого діаметру таких мотоциклів як Honda CR500, Kawasaki KX500, та більшості моделей KTM. Вони також спеціалізуються на виготовлені збільшеного двотактного двигуна таких як MTH 630 та 700cc Zabel, які виробляються виключно для перегонів з мотокросу на мотоциклах з коляскою. Zabel та MTH на сьогодні є одними з найкращих двигунів Чемпіонату Світу.
Мотокрос на мотоциклах з коляскою проходить на тих самих трасах, що і звичайні змагання з мотокросу. Їзда залежить від типу мотоциклу з коляскою. Пілот не може вигинатись на поворотах за межі мотоциклу аби уникнути центробіжної сили, при цьому бути впевненим, що мотоцикл з коляскою не перевернеться, перш за все на гострих кутах. На пасажира лягає основний тягар та фізичне навантаження. Він має постійно балансувати аби мотоцикл не перевернувся. По багатьом характеристикам мотокрос на мотоциклах з коляскою є командним виступом. Найкращі екіпажі в світа їздили разом протягом багатьох років.Має велику популярність у Великобританії, Голандії, Бельгії, країнах Балтії та у Східній Європі. Трохи меншу популярність цей спорт має у Північній Америці та Австралії. Найбільш успішний та відомий мотокросмен на мотоциклі з коляскою є датчанин Даніель Вільямсен, що ставав Чемпіоном Світу шість разів. Найбільш успішним екіпажем в історії є дует Крістерса Сергіса та Артіса Расманіса.
2. Ендуро
Для даної дисципліни використовують відповідну спортивну мотоциклетну (велосипедну) техніку. Крім змагання на регулярність руху в ендуро включено виконання в найкоротший час умов додаткових змагань.
Змагання проходять по замкнутому колі на досить складній місцевості з використанням доріг загального користування.
Комментариев нет:
Отправить комментарий